ПРИВІДЕЦЬ, ДЦЯ И ПРИВІДЦЯ, ЦІ,
Привідець, дця и привідця, ці, м. Руководитель; предводитель. Черк. у. Геть у полі у широкім татари ночують… Їх приводець по табору, мов пан який, ходить. АД. І. 166. Макогоненко до всеї біди привідця. Котл. Н. П. 378. Привідця був во всіх содомах. Котл. Ен. VI. 25.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 3. — С. 409.
Смотреть больше слов в «Грінченку. Словарі української мови»
ПРИВІДНИЦЯ, ЦІ, →← ПРИВІД, ВОДУ,